Про те, для чого ми робимо програми культурних обмінів, ми вже розповідали в розділі Перша програма культурних обмінів. Але трохи резюмуємо. Такі підготовчі поїздки перед форумами допомагають:
- Познайомити менеджерів/ок з різних регіонів та сформувати ефективні робочі групи.
- Чіткіше зрозуміти запит місцевої аудиторії — що саме хочуть чути і бачити люди? Що їм цікаво про ваш регіон/ваше місто? Які формати варто використати, бо вони тут популярні або навпаки — досі не бачені? А які — перевірено не працюють?
- Спробувати зрозуміти регіональні «естетичні коди» та потенційні больові точки: про які теми говорити треба особливо обережно, про які взагалі не варто, а які є вже і не є актуальними. Дослідили актуальну проблематику, спільні та відмінні риси культурного ландшафту різних регіонів.
- Побачити — як ваш регіон/місто бачиться з перспективи іншої частини країни? Що про вас знають, уявляють, фантазують, чого бояться?
- Провести ревізію самоідентифікації — чіткіше зрозуміти, що саме ви хочете розповісти про себе? Як ви самі бачите свій регіон/місто, що вам у ньому видається особливо цінним, цікавим?
- Подолати взаємні стереотипи й упередженість, стимулювати взаємопізнання і повагу до різноманітності.
- На власні очі побачити локації майбутнього форуму, познайомитися з командами партнерів — і таким чином мінімізувати можливі логістичні помилки, грамотно прорахувати бюджет, майбутню сценографію подій тощо. А ще — врахувати контекст місця.
- Перейняти досвід місцевих культурних інституцій і груп та поділитися власним.
- Налагодити сталі міжінституційні зв'язки.
- Побачити місця, які ніколи не побачиш без «провідника» (кулуари театрів, музейні сховища, особливі садиби тощо).
- Зрештою — відпочити в колі однодумців.
Друга з серії «Програма культурних обмінів: «Міжрегіональні соціокультурні форуми. Досвід і перспективи» була присвячена підготовці форуму «ТрансКарпатіяКульт» — презентація Закарпаття в Одесі. Цей форум поки що відтерміновано через пандемію COVID-19, втім, програма його в цілому сформована — завдяки цим робочим зустрічам.
За ці дні ми встигли побувати в різних культурних інституціях та видатних місцях Бесарабії (Одеса, Білгород-Дністровський, Куяльник, Шабо, Аккерманська фортеця) та Закарпаття (Ужгород, Мукачево, «Зелена садиба-музей», Нижнє Селище); поділитися досвідом проведення міжрегіональних соціокультурних форумів; створити «мапи стереотипів», дослідити культурний ландшафт і головне — знайти однодумців і партнерів.
Під час проекту особисто познайомилися близько 100 культурних менеджерів з обох регіонів, до планування подій майбутнього форуму долучились 40 інституцій. Інформаційне поширення проекту склало більше 60 публікацій в електронних ЗМІ та пабліках, відбулись 23 теле- та радіоефіри в обох регіонах.
